Розпираэ.

Вчора видався дуже емоцiйний вечiр: мала вирiшила, що iй пора ходити самiй. Спочатку було кумедно, вона так тiшиться своiми першими кроками, що закладаэ вуха вiд ii ультразвуку. А потiм перестало бути смiшно. Ледве вiдволiклась, а вона вже пустилась i летить, рiвновагу ще майже не тримаэ, гравiтацiя i вiдцентрова сила (sorry, то я на радостях пробую фiзику згадати)  + прискорення i я ледве встигаю ii ловити.

Я так чекала ii перших крокiв, а тепер прошусь, щоб твердо стояла, бо посивiю. Вiка була обережнiша, а та — справжнiй метеор.

Вернулась.

I я вернулась. НАРЕШТI

Цей мiсяць — повна запара. Чоловiковi дали мiсяць вiдпустки i вiн окупував комп -нi пiдiйти, нi пiд`iхати. Вiка принесла iз школи не то грип, не то щось. Три днi потемпературила, поболiло горло i як новенька.

Заразила мужа — вiн вiдходить вже третiй тиждень. В один з днiв, коли його особливо ковбасило, полiз до мене грiтись. Я хоч i змiюка, але на диво гаряча останнiм часом. (захисний механiзм, чи шо?). Погрiвся i заодно заразив мене. А я НЕ хворiла вже три роки! Довелось. Мене вперше за… 15 рокiв трусило так, що аж зуби клацали. Нiчого, три днi i по-всьому. Я не маю права хворiти. Це одна з  моiх життэвих установок i в 80% працюэ.

А мала на диво здорова, росте, марудить, бо в неi лiзуть зуби, як гриби пiсля дощу. Один за одним. I якщо хтось ще буде менi втирати, що вiд того в дитини слабне iмунiтет, то популярно поясню шо, в кого i де заслабло. Бо мала эдина, хто навiть не пчихнув пiд час нашоi сiмейноi епiдемii.

Ця вся ситуацiя так мене довела, що я купила найрудiшу, яку тiльки знайшла, фарбу i замалювалась. Вийшов приэмний мiдний, бо моi натуральнi патли темнi.

Уф!