Небо

Йшла сьогоднi до магазину, задивилась у небо i мало не впала. Мене заступорило. Яка краса! Молодик з`явився перед вечором, а потiм десь заникався, небо вугiльно-чорне i повне зiрок. Давно не бачила такого яскравого нiчного неба. А Молочний Шлях — потонути не перейти! Сузiр`я яскравi, чiткi, а я забула, де Андромеда, Ерiдан…

Востанне дивилась у нiчне небо, коли менi про це нагадав Сава. Частiше б хтось нагадував. Крiм зiрок, спостерiгала тодi за полюванням кажана бiля лiхтаря. Потiм загадала бажання на падаючу зiрку, а от що саме — забула.


Як дiстало!

Я про рекламу i полiтичну в тому числi. Особливо наших голубих, чи то синiх! Де вони знаходять тих людей? Бiгме, не вiру, що хтось може реально так думати. А комунiсти! Туда же, кожного разу те саме. I багато вiрить! Скорiше б вже вибори, бо таке враження, що кiно чи щось там йде в перервi мiж рекламою. Я iтак рiдко дивлюсь телевiзор, а тепер тiльки пультом клацаю.

НЕ люблю…

Э речi, якi менi не подобаються, а э такi, що я просто терпiти неможу.

I перше, що я не терплю — то палички вiд морозива. Морозиво може танути, капати, але на поличцi його завжди залишаеться багато. I коли хочу акуратно, майже не торкаючись ii, самами губами зняти тi залишки — нiчого не виходить. У ротi залишаеться терпко-оскомний присмак дерева i це псуе весь кайф. Тому морозиво на палочцi стараюсь донести додому, а там замiнити паличку ложкою.

Друге: то запах лаванди. А бiсить мене подвiйно, бо всюди згадка про те, який вiн — запах — класний. I у книжках, i по телевiзору: ванна з лавандою, парфуми з лавандою, пирiжки з лавандою, навiть морозиво з лавандою! Я вже навiть якось подумала — а може то я така неправильна? Ходила, нюхала…НIIII!!! Не подобаеться, хоч ти трiсни.

Трете: жовтий i зелений колiр у одязi. На людях воно гарно виглядае i самi кольори менi подобаються у природi, але в мене в гардеробi жодноi речi в тих тонах. Це вже мiй бзiк.

Ванна, шоколадка, Винничук…

На сьогоднi це те, що я люблю найбiльше.

Гаряча ванна з морською сiллю, чорний шоколад i «Вiкна застиглого часу» Ю.Винничука. А ще бiльше люблю все разом, ввечерi, коли мала вже спить i можна розслабитись на пiв години.

Не вийшло…

Чекала недiлi, коли всi вдома, щоб поiхати до лiсу — а тут дощ. Затягнуло надовго. Мала марудить, вийшла з нею на балкон, а вона тягнеться далi, ображаеться, що я тримаю вдома. В перервах мiж дощем перебiгла до батькiв, посидiли на ганку i назад, потiм трохи до сусiдки… День минув бездарно. Вiка взула гумовцi i побiгла, а малу треба було цiлий день розважати. В неi лiзуть верхнi зуби i догодити iй практично неможливо.

Халява.

Цього мiсяця ми вирiшили не оплачувати нет. Цiна не вiдповiдае анi якостi, анi швидкостi. Але його досi не вiдключили i у мене закралась пiдозра, що справа у нашому однофамiльцевi. Ми постiйно стикались iз ним у банках, у вiасатi, якого ледве позбулись i тут теж.

Кажуть — на халяву i оцет солодкий, але якось менi не по собi. Зразу згадала, що те не встигла, там не завантажила i звiтам не скачала… Сиджу i нiчого не роблю, чекаю: вiдключать чи нi.

От чого парюсь? Просто вiдключать, нiхто нiчого не предявить… I злiсть бере: бо оплативши на мiсяць, фактично користуюсь три тижнi, бо в них весь час якiсь глюки на станцii. Але тепер не iх помилка, можливо, тамтому не пiдключили.

Чом не можу спокiйно, як 90вiдсоткiв населення користуватись абсолютною халявою. Чомусь весь час думаю про безкоштовний сир…

Ми здоровi!

На фонi прорiзування зубiв у малоi почервонiло горло — так сказала лiкарка. Я ж думаю, що то змiна погоди i температури. Мала поводилась як завжди, не капризувала, аж поки моментально не дiстала t39. Я постаралась не панiкувати, вона в мене не алергiк, як Вiка, тому ми збили t, ранком скупились по рецепту i за добу здоровi. Правда, довелось дати антибiотик, дала лише три рази, бо вiдразу збунтувався кишечник. Зато тепер вона доганяеться: марудить, капризуе — одним словом — нормальна дитина.