Залишишся…

Залишишся для мене нерозгаданим.

У той далекий і холодний день

ти не збагнув — кохання може бути втраченим,

як ноти недоспіваних пісень…

 

Залишишся для мене лиш оманою.

Ти не вкладав життя із думкою про Нас.

Я вчилася у тебе — безперечно,

але частіше — лиш втрачала час.

Дiвчинка у дзеркалi

До 15ти рокiв я не вiрила у магiю, як реальнiсть. Ну можуть бути вроки, але порча, привороти це вже нереально. А потiм мамина кума захотiла нашого тата… Сiм рокiв кошмару. Я багато навчилась i багато вмiю, правда, лише для захисту. Але я не про це.
Вiкусьцi було три роки i вона «закохалась» у дзеркало, бавилась перед ним, моднiчала. Якось я сидiла в кiмнатi i чую, що вона з кимось говорить, смiеться, йде дiалог, але тiльки з ii боку. Я не чую iншоi людини, зрештою i не можу чути, бо ми самi, чоловiк на роботi. Коли я це зрозумiла, виглянула до неi. «Вiкуся, що ти робиш?» «Бавлюся з Вiкусьою». «Як?» «Вона така iнтелесна,мама!» Менi стало не по собi i я старалась, щоб вона якшайменше часу була перед дзеркалом. А за деякий час я побачила по телевiзору це вiдео i менi стало справдi страшно.

Вiка i досi багато часу проводить перед дзеркалом, хоча вже не розмовляе з ним. Здаеться…

???

Blox — cайт онлайн щоденникiв.

Вiдкрила сторiнку, а тут повно реклами серiалiв, мiшкiв полiетиленових, бiжутерii i життя селебрiтi. Нащо лiзти сюди? По телевiзору того добра — аж тошно! В нетi реклама на кожнiй сьорiнцi! А тепер i тут, за рекламою блогерiв не видно.

Заздрю!!!

Ромашка мене вбила!!!

Фотками книжок з автографами.

Божечку, коли я вирвусь на той форум???

Менi книжок нiколи не бувае забагато, це манiя, хвороба i кайф!!!

У мене 10 DVD дискiв iз книжками, коли чоловiк бачить, що я знов щось тягну з нету, то вже навiть не реагуе. Але то не то. Книжка повинна шелестiти, пахнути i вiдчуватись кiнчиком язика.

Я божевiльна?

День народження.

Вчора у чоловiка було свято — 37 рокiв. Вирiшили не вiдмiчати, але трохи наготуватись — прийдуть рiднi, сусiдка з чоловiком i друг дитинства. Таке «нiчого» обiйшлось у кругленьку суму. Але рiч не в тому.

На початку на мого Лiсовика напала хандра: «давайте пити тiльки за здоров`я, все iнше (успiхи, досягнення) бажають молодим». Я випала.

Я притримуюсь думки, що людина живе так, на скiльки почуваеться. Менi 31, але я чуюсь на 25 i енергii в мене так само…

До кiнця вечора вiн був майже нестерпний, а сьогоднi сказав: дякую, що ти мене вчора терпiла. Я знов випала — почути вiд нього визнання своеi несперпностi або вини — то треба десь записати!!!


Молоко

Сьогоднi зранку малiй забаглось макарошок з молоком на снiданок. Вона iла, а я сидiла збоку, дивилась i згадувала…

Менi було, певно 8, мама зварила тонкi вермiшельки, залила молоком i я вечеряла. По ходу напрягала маму тоном всезнайки: дуже смачне молоко, менi мае бути таке кожен день!!! Чуете?! Мама лише усмiхнулась. На другий день я забула (дитина — що вiзьмеш, головне, що майже нахамила. I як я тодi не заробила?), а мама взяла i поставила передiмною горнятко теплого молока.

Нашо?

Ти ж казала, що будеш пити кожен день.

Ааааа, точно-точно.

Я надпила i скривилась:

Ма, воно не таке!

Як не таке? Тепле молоко, як ти хотiла.

Я знов надпила i розревiлась.

Що сталось, чого ти плачеш?

Маааааа, воно не пахне макаронамииииии.

я почуваюсь…

…втомленою. Почалась передосiння хандра. Малу ще воджу до школи i назад, ще з тиждень, поки переконаюсь, що вона вмiе ходити тротуаром без бзiкiв. Вони йдуть оравою «колег ще з садочку» як мале торнадо i це мене трохи нервуе. I чого я вчепилась дитини — сама така була! Але всеодно хочеться, щоб була спокiйнiшою…

Майже нема часу на читання i це мене бiсить найбiльше. Глобальних справ нема — i то катастрофа «намбер ван». Коли зроблю щось одне, конкретне — вiдчуваю здорову втому, а пiсля неi ще можна робити дрiбнiшi справи. А тут нiчого i тi дрiбнi справи до кiнця дня вимотують безбожно. Навiть сон не йде i нiчого робити не хочеться…

Треба зав`язувати, налаштуватись на позитив i влаштувати велике… прибирання. Або щось типу того.

Ураааааааааааааа!!!

Ура!!!

У нас, нарештi вилiз зуб. Нижнiй. Христя вiдчула його, чи що, бо тягне все до рота, стискае яснами i повiльго витягуе. В мене, коли я на це дивлюсь, починаеться оскома, а в неi такий щасливий вигляд, що хочеться смiятись на весь голос. Але не смiюсь — вона образиться.